ІЗОЛЯЦІЯ З’ЄДНАНЬ ТЕПЛОГІДРОІЗОЛЬОВАНИХ ТРУБ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ НАДЗЕМНОГО ПРОКЛАДАННЯ ТИП “ЕР-1”
1. Галузь використання
Ця інструкція регламентує правила ізоляції з′єднань теплогідроізольованих труб та елементів теплових мереж, продуктопроводів і технологічних трубопроводів.
Даний тип ізоляційного комплекту використовується для ізоляції з′єднань теплогідроізольованих труб та елементів теплових мереж з тонкостінною металевою спірально-навивною захисною оболонкою в мережах надземної прокладки.
2. Правила виконання ізоляції з′єднань теплогідроізольованих труб та елементів теплових мереж
2.1 Ізоляційний комплект “ЕР-1”
Ізоляційний комплект “ЕР-1” включає в себе наступні елементи:
- компонент А (поліоль), суміш поліефірів з каталізаторами, пінорегуляторами і піноутворювачами, які при реакції з компонентом Б утворюють жорсткий пінополіуретан (далі ППУ);
- компонент Б – суміш ізоціанатів;
- посуд мірний (2шт) для вимірювання необхідної кількості компонентів;
- посуд полімерний для змішування компонентів (1шт);
- муфту роз’ємну сталеву оцинковану (далі – муфта) з двома заливними отворами (d=20 мм), розміщеними симетрично від середини муфти на відстані 150 мм між центрами отворів;
- хомут-стяжку сталеву оцинковану шириною 210 мм;
- стрічку герметизуючу шириною 10 мм (далі – СГ-10) для гідроізоляції щілин між муфтою і захисною оболонкою труб;
- заклепки алюмінієві (10 шт.);
- поліетиленові (ПЕ) корки-обезповітрювачі (2 шт.);
- герметизуюча ПЕ латка розмірами 100×200 мм (далі – латка).
Для виконання ізоляції потрібно:
- балон з газом (пропан-бутан або пропан);
- відповідний до газу в балоні пальник;
- розчинник (типу ацетон, етанол);
- обтирочний матеріал (фланелева ганчірка);
- прилад для вимірювання температури поверхонь (контактний термометр);
- рукавиці термостійкі;
- окуляри захисні.
На рис. 1 показано схему ізоляції з’єднання за допомогою комплекту ізоляції стиків типу ЕР-1.
1 – муфта; 2 – СГ-10; 3 – хомут-стяжка; 4 – заклепки; 5 – корки-обезповітрювачі; 6 – латка.
Увага! Забороняється виконувати теплоізоляцію заливкою ППУ системи у випадку, якщо температура оболонок і сталевого трубопроводу виходить за межі (+15°С÷+45°С). Температура компонентів ППУ системи і всіх елементів з’єднання повинна підтримуватися в межах (+15°С÷+25)°С.
Компоненти пінополіуретанової системи слід зберігати при температурі не нижче +10°С.
2.2 Підготовка місця виконання теплоізоляції з’єднання
2.2.1 Елементи, які стикуються з теплоізоляцією повинні бути очищені, зне-
жирені та сухі:
- неізольовані кінці сталевих труб;
- торці захисних оболонок;
- муфта.
2.2.2 На торцях теплоізольованих елементів зрізати шар ППУ ізоляції на глибину приблизно 20 мм (рис. 2).
2.3 Правила виконання гідроізоляції
2.3.1 Роботи виконувати в суху погоду. При невеликих опадах та в спекотну погоду, коли температура поверхонь труб нагрівається вище +45°С, необхідно передбачити брезентове (або інше подібне) накриття над місцем з’єднання.
2.3.2 Прилеглі до торців зовнішні поверхні захисних оболонок очистити на довжину 180÷200 мм від бруду, знежирити розчинником.
2.3.3 Підготовлені поверхні нагріти полум’ям газового пальника до температури (+30 ÷ +40)°С. На внутрішню поверхню муфти в попередньо сформовані фальци накласти один шар СГ-10 з запасом 5 мм в кожну сторону. Накласти муфту симетрично відносно з’єднання.
2.3.4 Стягуючими ременями стягнути муфту, попередньо наклавши один шар СГ-10 у місці поздовжнього з’єднання на всю довжину муфти.
2.3.5 У стягнутому стані у місці з’єднання просвердлити 6 отворів діаметром, відповідним до діаметру заклепок, рівномірно по всій довжині муфти, і зафіксувати муфту алюмінієвими заклепками, використовуючи спеціальний пристрій.
2.4 Правила виконання теплоізоляції
2.4.1 Послідовність виконання теплоізоляції відображена на рис. 3.
2.4.2 Перед заливкою системи ППУ температура поверхонь повинна знаходитись в межах +15°С ÷ +45°С.
2.4.3 Відміряні дози компонентів ППУ системи одночасно злити до заливної посудини (рис. 3 поз. 1).
2.4.4 Інтенсивно змішати компоненти в заливній посудині з допомогою мішалки протягом 10 – 15 сек. до утворення однорідної суміші (рис. 3 поз. 2). Отриману таким чином суміш, швидко (за 10 – 15 сек.) влити в заданий об’єм через заливні отвори муфти (рис. 3 поз. 3).
2.4.5 Вставити в отвори корки-обезповітрювачі (рис. 3 поз. 4).
2.4.6 Гідроізоляцію заливного отвору виконувати через 4 години після заливки системи ППУ (при температурі оточуючого середовища нижче +5°С місце муфтування накрити наметом і протягом вказаного часу підтримувати в ньому температуру вище +5°С) (рис. 3 поз. 5).
2.5 Правила гідроізоляції заливного отвору
Герметизацію заливних отворів виконати за допомогою герметизуючої ПЕ латки. Для цього слід газовим пальником прогріти її адгезивний шар, накласти латку так, щоб вона закривала корки, і добре притиснути термостійкою рукавицею. Потім закрити отвори алюмінієвим або оцинкованим хомутом шириною 210 мм. Монтаж хомута виконати аналогічно до монтажу муфти (без герметизуючої стрічки СГ-10). Для з’єднання кінців хомута, що перекриваються, використовують 3 заклепки.
2.6 Вимоги охорони праці при роботі з компонентами пінополіуретанової системи
2.6.1 При виконанні ізоляційних робіт необхідно пам’ятати, що дифенілметандиізоціанат, що міститься в компоненті Б, являється шкідливим для здоров′я людини, подразнює очі, дихальні органи і шкіру;відноситься до шкідливих речовин 2-го класу небезпеки згідно ГОСТ 12.1.007 – 76. Працівники, що мають захворювання дихальних органів (напр.: астма, хронічний бронхіт) до роботи з дифенілметандиізоціанатом не допускаються.
2.6.2 Компонент Б зберігати в герметично закритих ємностях при температурі від +10°С до +30°С окремо від продуктів харчування кислот і лугів. Захищати від попадання вологи (при реакції з водою утворюється газ СО2, внаслідок чого в закритих ємностях виникає небезпека розриву резервуарів в результаті підвищення тиску). Згоряння супроводжується виділенням токсичних речовин: оксид вуглецю,
чадний газ, пари ізоціанату, сліди ціанистого водню. При гасінні пожежі необхідний захист органів дихання з незалежним притоком повітря. Засоби пожежегасіння:
СО2 піна, вогнегасний порошок, при великих пожежах – розпилений потік води.
2.6.3 При забрудненні одягу поліізоціанатом, необхідно дезактивувати його 5 – 10 % розчином аміаку протягом доби з наступним пранням в мильній воді. При попаданні компоненту Б на шкіру негайно промити уражене місце теплою водою з милом. При попаданні в очі необхідно терміново промити великою кількістю води, після чого 1%-ним розчином кухонної солі, потім – знову водою, звернутися до лікаря. При отруєнні парами ізоціанату потерпілого негайно вивести на свіже повітря, прополоскати ротову порожнину 2% розчином соди, дати випити тепле молоко з содою. При затрудненні дихання звернутися до лікаря. 2.6.4 Знешкодити пролитий поліізоціанат можна наступним чином:
- накрити рідину зв’язуючим матеріалом (вологим піском, тирсою, матеріалом на основі кремній-кислого калію);
- через одну годину зібрати в ємність для відходів. НЕ ЗАКРИВАТИ! (утворюється СО2);
- зволожити і поставити на відкритому повітрі на 7 – 14 днів. При цьому утворюється тверда нерозчинна речовина (полікарбамід).
2.6.5 Компонент А на основі поліефірів викликає слабу подразнюючу дію на шкіру, очі і дихальні шляхи; належить до малотоксичних речовин 4 класу небезпеки.
2.6.6 Вимоги до зберігання, засоби захисту і засоби пожежегасіння аналогічні
як і для поліізоціанату.
2.6.7 Уникати нагрівання вище +50°С!
2.6.8 При попаданні компоненту на шкіру необхідно змити його великою кіль-
кістю води з милом .
2.6.9 При розливі компоненту А, його можна дезактивувати з допомогою ком-
поненту Б. В результаті реакції через 20 – 30 хв. після змішування утворюється
жорсткий пінополіуретан, який утилізують.
2.7 Вимоги охорони праці при роботі з газовими балонами
2.7.1 Експлуатація, зберігання і транспортування балонів з газом на підприємстві повинні здійснюватись відповідно до “Правил безпечної експлуатації газових систем України”.
2.7.2 До роботи з газовим пальником і газовим балоном допускаються працівники, які пройшли відповідне навчання і мають відповідний допуск.
2.7.3 Під час роботи не направляти полум’я на горючі матеріали (система ППУ). Розчинник і обтирочний матеріал змочений ним зберігати подалі від газового балона і полум’я пальника.
2.7.4 Не допускається обезжирювати поверхню (розчинником) в рукавицях, в яких проводять роботи з пальником (можливе їх займання).
2.7.5 При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа.
2.7.6 Випускання газу із балона здійснювати через редуктор, який забезпечуватиме тиск 0,15 – 0,4 МПа.
2.7.7 Балони з газом повинні знаходитись на відстані не менше, ніж 5 м. від джерел тепла з відкритим вогнем ( від пальника).
2.7.8 Робітники, які обслуговують балони, мають бути навчені відповідно до п. 7.2.2 чинних “Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском” (НПАОП 0.00 – 1.07.-94).
